Intel – справа молодих, ліки проти зморшок?..
Компанія Intel була заснована 18 липня 1968 року як дослідницька лабораторія, на сьогодні є найбільшим у світі виробником напівпровідникових чіпів, процесорів та материнських плат, а її засновники Robert Noyce and Gordon Moore ввжаються батьками напівпровідникової мікроелектроніки. Компанія також відома завдяки Andrew Grove – першому генеральному директору Intel, який, без сумніву відіграв ключову роль в успішності цього бізнесу.
У 2008 році компанія задекларувала 5,3 млрд. доларів прибутку, даючи робочі місця 83 500 працівникам по всьому світу.
Починаючи з 70-х, компанія активно протистоїть ринковому тренду наймати генеральних директорів ззовні, надаючи перевагу тим, хто виріс в Intel. Так, Пол Отелліні (Paul Otellini) став CEO, маючи за спиною 30-річний безперервний стаж в компанії. В більшості випадків, топ-менеджмент – це люди, які все життя присвятили Intel, і зрідка – з досвідом роботи в межах Силіконової долини. Однак, існує правило, за яким генеральний директор може обіймати свою посаду до 65 років. Найдовше в компанії на посаді CEO пропрацював саме Отелліні – до 65.
Вікові обмеження часто стають проблемою для працівників Intel. Принаймні 9 з них подали до суду на колишнього працедавця зі скаргою про дискримінацію на грунті віку – існує підозра, що вони були звільнені саме через те, що досягли 40-річного віку. Створена громадська організація FACE Intel (Former and Current Employees of Intel) – Колишні і теперішні працівники Intel, стверджує, що справжньою причиною звільнення понад 90% всіх тих працівників, які були звільнені за тих чи інших обставин, є вік понад 40. Тим не менше, компанія активно заперечує, що вік відіграє хоча б якусь роль у політиці найму на роботу.
Мені достеменно не відомо, чи існує якась таємна стратегія Intel, однак можу припустити, що бізнес, який заробляє мільярди на інноваціях та передових технологіях, вочевидь може дуже тісно пов’язувати успіх власних розробок з молодістю та креативністю власних працівників – чи то інженерів, чи управлінців. Бути лідером, вочевидь, не так і просто, а бажаючих попрацювати на Intel до тепер точно вистачало – то чому б цим не скористатися. Зовсім інша розмова – вплив такої політики на імідж компанії як роботодавця (у FORTUNE 100 Best Companies to Work For в 2009 Intel навіть немає в списку.) Та чи хтось цим перейнявся?..
